Сексуальна освіта: на допомогу батькам та підліткам
Сексуальне виховання – це виховання адекватного ставлення до свого тіла, сексуальності та сексуальних стосунків, формування безпечної та відповідальної поведінки.
Сексуальність (від англ. sex – «стать») – це сукупність внутрішніх і зовнішніх ознак/проявів, які роблять одну людину привабливою для іншої. Сексуальність є вродженою потребою і функцією людського організму подібно до процесів дихання, травлення тощо. Людина народжується з певним фізіологічним сексуальним потенціалом. Надалі вона формується у рамках індивідуального життєвого досвіду.
Сексуальність – комплексний феномен і складається з п’яти компонентів:
1. чуттєвість – усвідомлення та сприйняття власного тіла, фізіологічне та психологічне задоволення від свого і чужого тіла;
2. інтимність – здатність і потреба відчувати емоційну близькість до іншої людини; потреба в зворотному зв’язку;
3. статева ідентичність – розвиток почуття належності до певної статі, включаючи такі якості, як мужність або жіночність;
4. сексуальне здоров’я та репродукція – ставлення людини до продовження роду, увага до своєї сексуальної поведінки, турбота про догляд за статевими органами;
5. маніпулювання за допомогою сексу – використання сексуальності для впливу, контролю чи маніпулювання іншими (насильство).
Сексуальність на різних етапах розвитку дитини
Фундамент сексуального виховання закладається у віці 3 років, коли дитина вже усвідомила свою приналежність до певної статі та проявляє зацікавленість до своїх геніталій (починає роздивлятися у дзеркало, торкатися, словом, досліджувати).
Батькам важливо спокійно ставитись до такого «дослідження» і не лякатися, адже дитина знайомиться зі своїм тілом. Реакція батьків не має відрізнятися від реагування на ситуацію, коли дитина вивчає пальці на руках, а ви пояснюєте їй, як вони називаються тощо.
Сексуальне виховання у дошкільному та молодшому шкільному віці полягає в тому, що дитина:
- Знає, як називаються геніталії і розуміє, для чого вони потрібні (у даному віці – задоволення фізіологічних потреб – туалет).
- Усвідомлює, що ніхто не має права торкатися її інтимних місць. Виключенням є тільки батьки під час купання та лікар, з їхнього дозволу. Якщо це робить хтось інший – потрібно кричати і обов’язково розповісти про це батькам.
Правило «Тут мене не торкайся» або «Правило трусиків» – інші не мають права торкатися частин тіла дитини, що прикриті спідньою білизною. Діти також не повинні торкатися до інтимних частин тіла інших людей. Водночас це правило допомагає дітям зрозуміти – їхнє тіло належить тільки їм; збагнути, що бувають як хороші, так і негарні таємниці, як приємні, так і непристойні доторкання.
У віці від 3 до 5 років діти цікавляться питанням своєї появи на світ – «звідки я взявся/-лась?».
Ці запитання природні та пов’язані із пізнанням навколишнього світу. Немає потреби вигадувати та розповідати історії про капусту чи лелеку. Необхідно говорити правду доступною для дитини мовою та лаконічного характеру: упродовж дев’яти місяців дитина знаходилась у мами в животі, а потім народилася. Як правило, інформації такого обсягу на певному етапі дитині буде абсолютно достатньо. На запитання, як він/вона опинився/-лась у животі, що може виникнути на наступних етапах дорослішання вашого малюка, найкраще допоможе відповісти дитяча книжка про будову тіла людини, користуючись якою можна розказати дитині про спеціальну клітинку – яйцеклітину, яка живе у мами в животі, та сперматозоїд, який живе у тата, і коли вони «зустрічаються» – стають єдиним цілим, новою клітинкою, а це і є – майбутня дитина, яка росте та розвивається у маминому животі.
У віці 5(7)–10 років можна спілкуватися з дитиною на теми дружба, симпатія та її прояви, любов, статеві відмінності.
У віці 9–10 років поступово переходимо безпосередньо до теми сексуальності: що таке сексуальність, для чого і як працюють статеві гормони тощо. Також у цьому віці дівчатам розповідаємо про менструацію, а хлопчикам – про полюції.
У віці 11-14 років характер сексуального виховання дітей змінюється. Якщо допитливість дітей молодшого шкільного віку можна задовольнити без деталізування відповідей, то 11–14-річним підліткам, які вступають у період статевого дозрівання, необхідно відповідати чітко, конкретно, у повній відповідності дійсності.
І саме батькам треба стати джерелом коректної та правдивої інформації, аби дитина не шукала відповіді на свої запитання в некомпетентних джерелах.
Для розуміння підліткової сексуальності важливе врахування принаймні трьох обставин:
- Підліткова сексуальність ізольована від інших складових кохання. Статеве бажання, справжнє задоволення від інтимної близькості та готовність до батьківства (материнства) розділені між собою проміжками у кілька років.
- Переживання сексуального потягу часто проявляється сильніше самого потягу. Обмежені можливості реалізації сексуального потягу і необмежені – еротичних уявлень і фантазій, створюють напружене уявне життя.
- Сексуальна поведінка підлітків має характер експериментів. Сексуальність підлітків проявляється по-різному: надмірна цікавість до зображень голих людей, створення відповідних малюнків, написання нецензурних висловів, поява в лексиконі слів, пов’язаних із темою сексу. Хлопці та дівчата прагнуть перевірити свої сексуальні можливості, діляться між собою враженнями щодо побаченого і почутого на еротичну тематику. Підлітки підкреслюють свою привабливість, намагаються наслідувати старших.
У віці 15-20 років наступає стадія еротичного та сексуального потягу, коли розвивається чуттєвість, потреба фізичного контакту: доторкатися, тримати за руку, обіймати, цілувати, говорити ніжні слова, а ближче до 16-20 років – може виникати потреба статевого контакту.
На цій стадії важливо говорити з дітьми про прийняття рішень, оскільки в цьому віці (приблизно з 14 років) у підлітків починається різного роду сексуальна активність та експерименти – від дотиків і поцілунків до статевих актів. Якщо до цього часу підліток буде не обізнаний про секс і важливість контролю народжуваності (сучасні засоби контрацепції), йому не будуть прищеплені навички прийняття відповідальних рішень і відповідні моральні стандарти, цілком можливо, що він може вдатися до ризикованої поведінки.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
■ Цікавість до теми сексуальності та сексу є природньою для підлітків та значно підсилюється тоді, коли ця тема знаходиться під забороною.
■ Говорити про сексуальність – це не значить читати моралі або залякувати. Не потрібно нав’язувати дітям негативне уявлення про секс (секс – небезпечний, це соромно, статеві стосунки завжди призводять до трагедій). Залякування лише деформують уявлення про сексуальність, що може викликати проблеми вже у дорослому житті.
■ Розмова буде більш успішною, якщо замість того, щоб давати підлітку поради, що він повинен робити, батьки просто спробують дати знати дитині про те, що довіряють їй, готові допомогти і підтримати, поважають її вибір. Підліток має бути впевненим: які б проблеми не виникли – він може прийти додому, де йому допоможуть. Довіра сприяє відповідальності.
■ Найбільш уразливими щодо виникнення проблем у сфері статевих стосунків (у тому числі, щодо ранньої непланованої вагітності, інфікування ІПСШ або ВІЛ тощо) є ті підлітки, у яких немає довірливих стосунків із значущими дорослими, підтримки батьків.
■ Варто ініціювати не лекцію, а діалог з підлітком, що буде щирим та заснованим на повазі. При цьому варто пам’ятати, що діти та батьки не повинні знати все про подробиці статевого життя один одного, оскільки у цьому випадку порушуються особисті кордони і дорослого, і підлітка.
■ Не варто намагатися всі теми, пов’язані із сексуальністю, вмістити в одну розмову. Перше довірливе та відверте спілкування закладе підґрунтя для обговорення складніших тем.
■ Якщо підліток категорично не готовий до такої розмови сьогодні, не варто тиснути і примушувати до діалогу, можливо, він погодиться поговорити завтра.
■ Коли батьки через певні обставини не можуть поговорити з дитиною на тему сексуальності, а потреба в цьому вже виникла, бажано звернутися до психолога або спеціаліста, який зможе ініціювати розмову та надати важливу інформацію. | 
