20 листопада – Всесвітній день боротьби із захворюваннями органів дихання

Профілактика захворювань органів дихання у дітей

         Актуальною проблемою педіатрії залишаються захворювання органів дихання. Так, за даними офіційної статистики в структурі захворюваності дітей від 0 до 14 років включно, хвороби органів дихання займають перше місце і складають біля 64%. За останні десять років захворюваність бронхолегеневої системи зросла переважно за рахунок гострих та рецидивуючих запальних процесів верхніх і нижніх дихальних шляхів. При цьому показники захворюваності респіраторного тракту у 5-6 разів перевищують аналогічні показники у дорослих. За поширеністю перше місце серед бронхолегеневої патології у дітей займають бронхіти і їх рецидивуючі форми. Особливої уваги заслуговують діти, які часто і тривало хворіють респіраторними захворюваннями, частота яких коливається від 15% до 75% дитячої популяції. Відомо, що саме ця група дітей складає групу ризику по розвитку гострих і рецидивуючих бронхітів, пневмоній та хронічних запальних бронхолегеневих захворювань. При цьому неспецифічні захворювання легень у дітей несуть у собі могутню загрозу населенню майбутнього тому, що патологічні процеси бронхолегеневого апарату серед дітей мають тенденцію до хронізації. У лікуванні дітей, які часто хворіють, широко і нерідко невиправдано використовується велика кількість медикаментів, зокрема антибіотиків, які мають імуносупресивну дію, що посилює імунодефіцит. Крім того у зв’язку з частою захворюваністю змінюється режим рухової активності дітей, вони рідше перебувають на свіжому повітрі, що сприяє виникненню фонових захворювань (рахіту, анемії та інші), відставанню  у фізичному і психомоторному розвитку. У дітей порушується соціальна адаптація зумовлена частою втратою контактів з однолітками.

      Організація допомоги дітям полягає в проведенні профілактичних заходів, спрямованих на попередження захворювань бронхолегеневої системи та зміцнення їх здоров’я. При всьому різноманітті способів оздоровлення та профілактики необхідний суворо індивідуальний підхід до застосування конкретного заходу або лікарського засобу в комплексну програму з урахуванням віку дитини, стану здоров’я, супутньої патології, стану імунної системи, пори року та епідемічної ситуації в регіоні

         Профілактичні заходи передбачають:

• вигодовування дитини виключно грудним молоком з моменту народження;                                                                                                                     
• для запобігання захворюванням дихальної системи дитини необхідно підвищу­вати опірність її організму інфекціям систематичним загартовуванням з раннього віку. Для зміцнення здоров'я важливі прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої по­годи, а також регулярне проведення водних процедур;
• роботу органів дихання порушують поширені серед дітей захворювання - го­стрі респіраторні інфекції, бронхіт, грип і пневмонія. Основними профілактичними та протиепідемічними заходами є проведення щеплень, своєчасне обмеження кон­тактів дитини з хворими в разі виявлення інфекцій;
• важливу роль відіграє гігієна приміщення, в якому перебуває дитина. Опти­мального стану повітря в приміщенні досягають провітрюванням, обігрівом холодно­го повітря, зволоженням у випадку надлишкової його сухості;
• тривале перебування дитини в сирому прохолодному приміщенні неприпусти­ме;
• дитині в жодному разі не можна перебувати в задимленому приміщенні або поруч з людьми, які курять;
• сприятливо впливають на кровообіг, теплообмін та вентиляцію легенів фізичні вправи. Систематичні тренування - дієвий спосіб захисту дітей від хвороб;
• профілактика загострень хронічних запальних захворювань бронхів і легенів передбачає систематичні заняття дихальною гімнастикою;
• украй необхідно дотримуватися раціонального харчування. Раціон дитини має містити достатню кількість білків та вітамінів А, В, групи В і особливо вітаміну С, дефіцит якого найгостріше відчувається навесні;
• у разі виявлення алергічних реакцій у дитини слід уникати контакту з алер­генами;
• для профілактики повторних епізодів респіраторних захворювань у дітей доцільно використовувати імуномодулятори, а також рибомуніл, бронхомунал та інші під контролем лікаря.

     При виборі схеми імунокоригуючої терапії варто враховувати індивідуальні особливості організму дитини, після всебічної оцінки анамнезу, клінічного стану та аналізу імунологічних зрушень. Тільки послідовна та комплексна терапія за умови чіткого виконання всіх рекомендацій приведе до зменшення частоти захворювань бронхолегеневої системи у дітей та збереження їх здоров’я.