Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
Департамент охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради
КНП "ЧЕРКАСЬКА МІСЬКА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ"
Календар
«  Вересень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Друзі сайту
  • Департамент охорони здоров`я
  • Міністерство охорони здоров`я
  • Запис до лікаря онлайн

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Головна » 2015 » Вересень » 3 » Профілактика травматизму
    08:04
    Профілактика травматизму

    Профілактика травматизму

    17 лютого 2015 року

         Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшості нещасних випадків можна було б запобігти. Профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти, при необхідності, надати правильну першу допомогу.

         Термін „травма” походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при пораненні. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення, називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей, нажаль, зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей. Дитячий травматизм поділяється на грудний (з моменту народження до            1 року), молодший дошкільний (від 1 до 3 років), дошкільний ( від 3 до 7 років) і шкільний (від 7 до 16 років).

           На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим, що оточує її. Дитина старається брати все в руки і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто потрапляють сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу та органів дихання.

           У дітей від 1 до 3 років швидко розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.

           У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє „я”. Допитливість в поєднанні з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.

           Учні старших класів у своїх вчинках намагаються наслідувати старших, стараються звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість та дорослість, і при цьому, не вміючи правильно оцінити свої вчинки, часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість перед іншими, підлітки, не задумуючись над наслідками, часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять на пожежні драбини , на дахи високих будинків, не думаючи про наслідки.

           Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму. Шкіра у немовлят дуже ніжна, тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, проте підшкірно-жировий прошарок, навпаки, у дітей розвинений краще і при падінні дітей оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товстіше і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих.

           Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, родовий травматизм, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.

          Найчастіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовим травматизмом вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі, у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіші з них це недостатній догляд батьків. Такі, здавалося б на перший погляд, дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, призводять до важких травм, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів. І за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

              Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і, прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і на смак. Особливо їх приваблюють яскраві, блискучі предмети, які зроблені зі скла, граючись такими предметами як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети, і невміле поводження з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх.

         У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримано пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду  і охоче проводять своє дозвілля на подвір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, драбини, у відкриті люки. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечні для дітей неогороджені ділянки, де проводяться ремонтні роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.

            Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати своїх героїв з кінофільмів, які їм подобаються. Вони з захопленням граються у війну, ковбоїв, з задоволенням долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. А це все нерідко призводить до біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасних випадків. Діти інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи і, нерідко, дістають опіки та ушкодження тканин тіла.

             Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим, батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями, все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом і безініціативним, або, на зло, робить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше, коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку затамували в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батькам в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

           У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють працівники міських і районних санітарно-епідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони повинні здійснювати постійний нагляд за станом території житлових масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт.

           Найтяжчими, з найбільшим процентом смертності, є  травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи повертаються з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.

          Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.

          Якщо дитина бачить, що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставляться до рекомендації, то і від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина, перш за все, бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, вчителів, вихователів, працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом.

            Вчити правила вуличного руху діти повинні з дошкільного віку, тобто в яслях і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінку на вулиці. Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал „бережись автомобіля” у тих місцях де нема тротуару, ходити слід по лівому боці вулиці назустріч транспорту. Велика роль у боротьбі з травматизмом належить працівникам ДАІ. Вони повинні організовувати в школах дружини юних помічників ДАІ, виступати по радіо, телебаченню, у пресі.

           Шкільний травматизм діти дістають на уроках фізкультури, під час перерв, у класах, коридорах. Основними причинами шкільного травматизму є недостатня виховна робота: у таких школах діти проводять перерви як їм заманеться. Окремі вчителі не твердо знають основи запобігання травм або нехтують ними: допускають перевантаження спортзалів і навчальних майстерень під час проведення занять, дозволяючи учням приходити на уроки у повсякденному одязі. Як і при будь-яких видах дитячого травматизму у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і висока освітньо-виховна робота.

         Діти повинні твердо усвідомлювати, що підчас виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними, зібраними, ретельно виконувати всі настанови вчителя, суворо дотримуватись техніки безпеки.

           Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілих і правильно організованих заняттях спортом. Але, на привеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки-що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи, що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають у футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. І батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних добровільних товариствах, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й вбережуть від можливої страшної небезпеки. Та й у кожному будинку знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми у футбол чи хокей і в той же час будуть стежини за порядком у місцях, де проводять вільний час їхні діти.

           Крім описаних видів ушкоджень буває ще травматизм вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський і виробничий - серед дітей зустрічається дуже рідко.

           Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження, яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів. Головними причинами вуличного травматизму – недоробки, халатність працівників ЖЕКів, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому працівникам ЖЕКів, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегти від можливих трагедій.

           Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися як влітку так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти потопають, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.

          Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації. Вони відповідають за те, щоб для купання дітей були відведені спеціально відгороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку чи озеро, теж повинні позначатися.

          Ми, дорослі, зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.

    Категорія: Імунопрофілактика | Переглядів: 476 | Додав: лікарня
    Всього коментарів: 0
    avatar
    КНП "Черкаська міська дитяча лікарня" © 2021
    Хостинг від uCoz
    Всі права захищені

    Дизайн сайту — chmiacmsz

    Інформація

    ДІТИ – НАШЕ МАЙБУТНЄ!

    КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО І ПОВИННА СТАТИ ЛЮДИНОЮ, ОСОБИСТІСТЮ ТА ГІДНИМ ГРОМАДЯНИНОМ УКРАЇНИ!

    БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДИТИНИ - НАЙВИЩИЙ ЗАКОН!

    Контакти

    тел. 66-44-07, тел. - факс 66-44-07

    18029 Україна,м.Черкаси вул. О.Теліги,4

    mdl_infocentr@ukrpost.ua