НЕСПРИЯТЛИВІ ПОДІЇ ПІСЛЯ ІМУНІЗАЦІЇ

           Імунізація має велику історію. Було доведено, що нічого більш надійного в профілактиці інфекційних хвороб, ніж вакцинація, немає. Але за вакцинацією закріпилася слава небезпечного способу запобігання інфекційним хворобам.

      Щеплення почали проводити тоді, коли ще не знали септики й антисептики, не надавалося значення зберіганню та транспортуванню вакцин. З вакцинами вводилася велика кількість антигенів і різних допоміжних речовин. Це призводило до виникнення ускладнень, і нерідко тяжких. Під час епідемій, наприклад натуральної віспи, страх перед смертельно небезпечною інфекцією переборював страх перед вакцинацією, і люди йшли щепитися. Спад інфекційної хвороби породжував антивакцинальну кампанію, що, у свою чергу, призводило до масових відмов від щеплення, збільшення серед населення неімунних осіб до конкретної інфекції (зниження колективного імунітету) і виникнення чергової епідемії Світовим досвідом доведено, що як тільки припиняють проведення щеплень, хвороба повертається та забирає здоров’я і життя незалежно від соціального статусу людини. Наприклад, відмова від щеплень проти кашлюку у Великобританії в 70-х роках, внаслідок розповсюдження інформації щодо небезпеки щеплень, призвела до захворювання більше, ніж 100 000 малюків, серед яких – 36 померли. У той самий час в Японії, внаслідок відмови від проведення щеплень проти кашлюку, охоплення щепленнями знизилося до 30% та, як результат – 13000 захворіло, з яких, 41 дитина померла. В Україні спалах дифтерії стався у 90-х роках минулого століття в результаті того, що вакцинація від цього інфекційного захворювання фактично не відбувалася, а лише фіксувалася на папері. Наслідком цього було 13 951 хворих  на дифтерію, з  них - 2 804 діти. Померло  511, з них 141 дитина. 

         Крім того, перенесені інфекційні хвороби у більшості випадків можуть спричинювати розвиток соматичних захворювань, іноді у віддалені терміни, наприклад, патології з боку нервової системи (енцефаліти, неврити, затримка розумового розвитку тощо), цукрового діабету, серцево-судинних захворювань, порушень опорно-рухового апарату та ін. Так, за даними літератури, частота ускладнень з боку нервової системи, внаслідок перенесеного інфекційного захворювання, у тисячі разів перевищує частоту такої передбаченої ПР як енцефалопатія після застосування окремих типів вакцин.

       За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) кожен рік в світі використовують понад  550 млн. доз вакцин для дитячого населення, що забезпечує попередження виникнення інфекційних захворювань та смертей від них. Ризик тяжкого перебігу інфекційних захворювань та виникнення ускладнень серед не щеплених дітей у десятки разів вищий, ніж серед щеплених.

        Таким чином, користь від застосування вакцин полягає у захисті від інфекційних захворювань та їх ускладнень, покращення якості життя не лише щеплених осіб, а  й населення в цілому.

          Перед впровадженням нової вакцини проводяться багато досліджень і обов’язкові доклінічні (експериментальні) та клінічні випробування. У клінічних дослідженнях бере участь велика кількість провакцинованих осіб, фіксуються всі зміни в стані здоров’я після вакцинації. Вакцини обов’язково контролюються у процесі виробництва та при ввозі в країну. Моніторинг після впровадження вакцини показує, що більшість станів, які спостерігаються в період після вакцинації, є лише такими, що збіглися за часом з імунізацією. В Україні контроль за вакцинацією проводить Центр контролю за імунобіологічними препаратами МОЗ.

          Розвиток імунологічної науки дав можливість конструювати вакцини з мінімальною реактогенністю та високою ефективністю. Сучасні комбіновані вакцини дозволяють на 95 % зменшити кількість антигенів, що вводяться при імунізації. Це зменшило частоту небажаних ефектів. Впровадження ацелюлярної протикашлюкової вакцини зменшило суттєво кількість місцевих та загальних реакцій. Наприклад, гарячка вище 38 °С зустрічалася у багатьох дітей після введення АКДП, через що існувала рекомендація призначати одразу ж жарознижуючі засоби. З введенням ацелюлярних вакцин гарячка буває значно рідше. Слід зазначити, що якщо місцеві реакції не потребують доказів щодо зв’язку із щепленням, то навіть гарячка не завжди буває пов’язаною з вакцинацією. Гарячка, як і судоми, не має якихось особливостей, пов’язаних зі щепленням. Тому важливо не пропустити інші можливі причини цих чи інших порушень у стані здоров’я. Причин судом у віці, у якому проводяться щеплення, може бути багато. При введенні живих вакцин можуть бути деякі симптоми тих інфекцій, проти яких проводилися щеплення.

          Будь-яка вакцина, як і будь-який медикаментозний препарат, може викликати тяжку алергічну реакцію. Таке стається надзвичайно рідко. При виникненні шокового стану пізніше 2–3 годин після щеплення слід подумати про інші види шоку, крім анафілактичного.

         Чого в сучасних умовах можна очікувати після імунізації? Для різного типу вакцин характерні визначені строки клінічних проявів післявакцинальних реакцій, що, як правило, проявляються у окремих щеплених осіб. Виникнення деяких післявакцинальних реакцій є своєрідним індикатором імунної відповіді організму на введення вакцинного антигену, що у подальшому супроводжується виробленням захисних антитіл до відповідного інфекційного збудника. Гарячка після введення комбінованих вакцин з ацелюлярним кашлюковим компонентом, згідно з анотацією до препаратів, зустрічається у менше ніж 0,01 % дітей. У той самий час, за даними статистичного управління МОЗ України, у дітей раннього віку, коли проводяться основні щеплення, захворювання органів дихання (ГРІ, пневмонії) реєструються в 60–90%, при яких гарячка виникає дуже часто. Згідно з анотаціями до цих же вакцин описані в період після імунізації судоми з гарячкою або без неї в менше ніж 0,01 % дітей. Хвороби нервової системи у дітей раннього віку реєструються у 8,9 %. Судоми при них зустрічаються, безперечно, частіше, ніж у 0,01 %. Крім того, протягом 30 днів після вакцинації, у, так званий, післявакцинальний період, можуть спостерігатися порушення стану здоров‘я і навіть летальні випадки, що далеко не завжди зумовлені саме введенням вакцини. Найбільш часто причиною цього є вірусні чи бактеріальні інфекційні захворювання, нещасні випадки, синдром раптової дитячої смерті, гостра хірургічна патологія, спадкові захворювання, вроджені вади, що несумісні з життям, особливо, коли перелічені стани невчасно діагностовані та/або неадекватно лікуються.

          Отже, у період після імунізації можна скоріше очікувати збіг за часом інтеркурентних захворювань та різних патологічних станів, ніж реакцій і ускладнень від вакцинації.

     Останнім часом ВООЗ рекомендує для оцінки післявакцинального періоду використовувати критерій НППІ — несприятливі події після імунізації.

            Виділяють п’ять основних типів НППІ:

1. Реакція на вакцину — властивість вакцини.

2. Програмні помилки — техніка підготовки і проведення вакцинації.

3. Випадкові НППІ — випадково пов’язані з вакцинацією.

4. Реакція на ін’єкцію (укол) — безпосередньо на введення голки (страх, біль).

5. Неустановлена НППІ — причину встановити неможливо.

           Кожен випадок порушення стану здоров’я у 30-денний термін після отримання щеплення підлягає розслідуванню.

          Реакції на вакцину можуть бути незначними поширеними  (наприклад, поширений набряк навколо місця введення вакцинального препарату) та рідкісними, але серйозними (наприклад, регіональний лімфаденіт після введення БЦЖ).

          При появі рідкісних серйозних реакцій слід з’ясувати терміни можливої їх появи з анотацією до препарату або з таблицею очікуваних реакцій, яка є в Наказі МОЗ № 595.

          Але навіть при збігу термінів виникнення симптомів у першу чергу необхідно надати невідкладну допомогу (призначення симптоматичної або синдромальної терапії), подумати про інші причини патологічних станів, призначити відповідне обстеження для уточнення діагнозу й направити повідомлення про НППІ по інстанції (згідно з Наказом МОЗ).

         Випадкові НППІ — це несприятливі події, включаючи смерть, що не пов’язані з імунізацією, але виникають у тому віці (ранньому), коли проводиться вакцинація (випадкова асоціація). Батьки і громадськість можуть звинувачувати у всьому вакцину. Такі випадки розслідуються групою швидкого реагування, до якої входять педіатри й лікарі вузьких педіатричних спеціальностей, які добре знають патологію дітей різних вікових груп. Під час досліджень, проведених у різних країнах, не було знайдено причинно-наслідкового зв’язку між синдромом раптової дитячої смерті (СРДС) та вакцинацією.

         Смерть людини завжди є вражаючим фактом, тим більш – дитини. З цього приводу важко буває прийняти будь-які пояснення. Тим не менш, навіть трагічні події, що можуть виникати після вакцинації, не повинні принципово впливати на точку зору  щодо необхідності проведення імунопрофілактики. Емоції неприпустимі, коли йдеться про здоров’я суспільства, як і не припустимі безпідставні гіпотези та нефахові коментарі безликих авторів, які одним розчерком пера нанівець зводять суть та значущість профілактичної медицини.

          Реакція на ін’єкцію (укол) — нерідко виникає непритомність після вакцинації, особливо у дітей віком 11–18 років. Небезпека тяжких травм потребує спостереження упродовж 15 хвилин після імунізації.

          Хоча деякі стани, що спостерігаються в окремих осіб після імунізації, не є суттєвим доказом наявності зв’язку між захворюванням і вакциною, про них необхідно повідомляти. Це разом з іншими повідомленнями може дати ключ до розуміння нових і несподіваних реакцій.