Чим небезпечна дифтерія?
Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке протікає у вигляді гострого запалення верхніх дихальних шляхів, у 90% випадків – ротоглотки (мигдалин), а також носа, шкіри у місцях її пошкодження, очей або статевих органів. На місцях, уражених інфекцією, відбувається запальний процес з фібринозним нальотом.
Збудник дифтерії (Corynebacterium diphtheriae) виробляє один з найсильніших токсинів у природі (екзотоксин) та поступається лише ботулінічному і правцевому.
Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. Шлях передачі інфекції повітряно-крапельний. Також можлива передача збудника через предмети побуту.
Джерело інфекції – хворі на будь-яку клінічну форму та бактеріоносії. Сприйнятливість до дифтерійної інфекції залежить від напруженості антитоксичного імунітету.
Дифтерія розпочинається з підвищення температури тіла, почервоніння слизової оболонки ротоглотки, появи сірувато-білуватих нальотів у вигляді острівців або суцільних плівок, які важко знімаються шпателем. Біль при ковтанні виражена слабко. Відмічається солодкуватий запах з рота. Дифтерію одразу важко відрізнити від ангіни, гострого фарингіту або іншої гострої ЛОР-патології. Такі хворі часто звертаються за медичною допомогою несвоєчасно і становлять небезпеку для оточуючих, оскільки залишаються джерелом інфекції.
Особливого ризику зазнають нещеплені проти дифтерії особи. Часто у них розвиваються ускладнення: інфекційно-токсичний шок, міокардит, параліч дихальних м’язів та ураження нервової системи, які можуть призвести до смерті.
За перших ознак захворювання необхідно негайно звернутися до закладу охорони здоров’я, так як від своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги залежить життя захворілого. Також проведення такої необхідної при лікуванні даної хвороби процедури, як введення протидифтерійної сироватки, можливе лише в умовах стаціонару.
Після ізоляції (госпіталізації) хворого на дифтерію, у вогнищах обов’язково проводяться протиепідемічні заходи та бактеріологічне обстеження контактних осіб.
Єдиним ефективним засобом профілактики дифтерії є проведення профілактичних щеплень. Імунітет після вакцинації захищає від захворювання дифтерією терміном на 5 – 10 років у 95 % випадків.
Відповідно до календаря профілактичних щеплень, затвердженого в Україні, планова імунізація комплексною вакциною АКДП (проти кашлюку, дифтерії та правцю) проводиться дітям, починаючи з 2 місяців. Вакцинація складається з 4 щеплень та проводиться у 2, 4, 6 та 18 місяців. Ревакцинацію проти дифтерії та правцю проводять у віці 6 та 16 років. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення.
Бережіть своє здоров’я! Утримуйтесь від необміркованих кроків щодо відмови від щеплень, адже від цього залежить Ваше здоров’я.
Лікар-епідеміолог Ірина ТУМАНОВА | 
