Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
Виконавчий комітет Черкаської міської ради
Департамент охорони здоров’я та медичних послуг
КЗ "ЧЕРКАСЬКА МІСЬКА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ ЧМР"
Календар
«  Квітень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Друзі сайту
  • Департамент охорони здоров`я
  • Міністерство охорони здоров`я
  • Запис до лікаря онлайн

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Головна » 2016 » Квітень » 29 » Вірусні гепатити
    11:20
    Вірусні гепатити

    ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ – МИ ВСІ  В ЗОНІ РИЗИКУ

     

    Вірусні гепатити (ВГ) - група захворювань з фекально-оральним і парентеральним механізмами зараження, що супроводжуються інтоксикацією і переважним ураженням печінки, нерідко жовтяницею.

    Розрізняють ВГ:  А, В, С, D, Е, кожний з яких має свого збудника. Існують і вторинні гепатити, що їх спричинюють цитомегаловірус,  вірус герпесу, вірус Ебштейн-Барра , аденовірус.

    Епідеміологія. Вірусний гепатит А — типова кишкова інфекція, джерелом якої є хвора людина. Зараження відбувається через фекально-оральний механізм, який реалізується харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами.

    Вірус гепатиту А можна виявити в фекаліях хворого. Після перенесеної хвороби залишається стійкий імунітет.

    При гепатиті В джерелом інфекції є хворі з різними клінічними формами гострого, хронічного вірусного гепатиту і цирозу печінки. Основний шлях передачі збудника - парентеральний, який найчастіше реалізується при переливанні донорської крові та її препаратів, різноманітних ін'єкцій ліків тощо.

     Найчастіше хворіють діти до року і дорослі у віці понад 30 років.

    Вірусний гепатит С передається парентерально. Основними факторами передачі є донорська кров та її компоненти.

    Вірусний гепатит D. Збудник передається переважно з кров'ю, тому найвищу інфікованість виявлено у наркоманів.

    Вірусний гепатит Е має фекально-оральний механізм передачі збудника. Частіше хворіють дорослі в країнах з жарким кліматом.

    Клініка. Вірусні гепатити мають різноманітні варіанти клінічного перебігу.

    Тривалість інкубаційного періоду при гепатиті А -  від 7 до 45 днів, при гепатиті В - від 6 тиж до 6 міс., при інших видах гепатитів - в межах декількох тижнів. Для ранньої і диференціальної діагностики  ВГ особливо важливо виявити симптоми початкового періоду, який спостерігається майже у всіх хворих.

    Гострий вірусний гепатит характеризується циклічністю клінічного перебігу, який ділять на 3 періоди: початковий (переджовтяничний),  розпалу (жовтяничний) і реконвалесценції.

    Гепатит А має відносно легкий перебіг, важкі форми трапляються зрідка. У більшості випадків захворювання починається гостро з ознак загальної інтоксикації. Початковий період триває 3-5 днів. Температура тіла частіше підвищується раптово (до 38 °С). З’являються головний біль, розбитість, ломота в тілі, зрідка катаральні зміни верхніх дихальних шляхів. Диспепсичний синдром буває рідше: знижується і навіть зникає апетит, виникають нудота, блювання, гіркота в роті, відрижка, дисфункції кишок, тупий біль в епігастрії та правому підребер’ї.

     Вірусний гепатит В, на відміну від гепатиту А, - досить тривала і важка хвороба. Початковий період може затягуватися до 1 міс і більше. Хворі скаржаться на зниження апетиту, на нудоту, блювання, закрепи, на тупий біль в епігастрії та правому підребер’ї, наростаючу загальну слабкість. У 20-30% хворих спостерігається біль у суглобах.

    Гепатит С характеризується уповільненим перебігом, часто відсутністю скарг, але можливе формування ускладнень – цирозу печінки та гепатокарциноми.

    Клініка гепатитів. Спочатку жовтіють склери, слизова оболонка твердого піднебіння і під’язикової ділянки, потім - шкірні покриви . Інтенсивність жовтяниці різна. Зменшується діурез, сеча стає концентрованою, темно-коричневого кольору. В розпалі хвороби печінка збільшується майже у всіх хворих, у 25 % хворих збільшена селезінка.  

     Безжовтяничну форму вірусного гепатиту частіше реєструють у дитячих і сімейних осередках гепатиту А,  рідше – гепатиту В або  гепатиту  іншої етіології. Клінічні прояви в основному виражені слабо, але майже у всіх хворих збільшена печінка і вона злегка болюча при пальпації.

    Діагностика вірусного гепатиту має бути комплексною з урахуванням клінічних, епідеміологічних і лабораторних даних.

    Хворі на гострий вірусний гепатит підлягають лікуванню в інфекційних стаціонарах. При легкому і середньоважкому перебігу нормалізація показників завершується до 45-го дня хвороби. У хворих з важким перебігом гепатиту відновний період, як правило, затягується до 2-3 місяців і більше. 

    Гепатит А майже у всіх хворих закінчується одужанням. При гепатиті В нерідко відзначають повторне погіршення показників, що може свідчити про розвиток затяжного процесу з переходом у хронічний.

          Інколи захворювання на гепатити необхідно відрізняти від синдрому Жільбера, який також проявляється легким забарвленням у жовтий колір склер, іноді шкіри і часто має переміжний перебіг. Самопочуття таких людей задовільне, лише в період загострення можуть з'являтися деяка слабкість, втомлюваність, знижується апетит. Печінка залишається нормальних розмірів або дещо збільшується.

    До найсерйозніших наслідків вірусного гепатиту належить хронічний гепатит.

    Діагностика хронічного вірусного гепатиту на ранніх стадіях його формування може скласти певні труднощі, оскільки клінічні та біохімічні ознаки нерідко виражені слабо. У період ремісій самопочуття хворого не порушується, при загостренні з'являються втомлюваність, біль у правому підребер’ї, іноді значний, знижується апетит. У більшості хворих збільшена і щільна печінка, рідше збільшена селезінка. Помірна іктеричність склер і шкіри трапляється лише у частини хворих.

    Хронічний активний гепатит має важкий перебіг. Завжди можливий перехід у цироз печінки. Загострення супроводжуються жовтяницею, асцитом,  гепатомегалією,  яскравим астеновегетативним синдромом (кволість, значна втомлюваність, зниження працездатності), ниючим, часто інтенсивним болем у правому підребер’ї, сверблячкою. Постійним симптомом є спленомегалія. 

    Вірусний цироз печінки може бути безпосереднім наслідком гострого вірусного гепатиту або розвинутися через 5-20 років після нього.

    Лікування. Хворі з гострим вірусним гепатитом  повинні лікуватися переважно в інфекційних стаціонарах.

    Основні напрямки лікування вірусного гепатиту в гострий період, зокрема в умовах стаціонару, такі: ліжковий режим, дезінтоксикаційна терапія, аскорбінова кислота, кальція пангамат, рибоксин, тіотриазолін. У випадку затримки одужання призначають препарати із групи гепатопротекторів: силибор, карсил, урсофальк, гептрал. У період реконвалесценції додають жовчогінні засоби.

    Після виписки зі стаціонару хворі звільняються від фізичних навантажень.  Протягом 6 міс. протипоказані профілактичні щеплення, крім проти правцю, сказу і дифтерії. У період реконвалесценції показана дієта до повного одужання, не менше ніж 3-6 міс. після виписки з лікарні.

    При відсутності скарг у хворих та при нормалізації показників крові (клініко-лабораторних та біохімічних) через 6 місяців показано санаторно-курортне лікування (Миргород, П'ятигорськ, Желєзноводськ, Єсентуки, Трускавець, Східниця, Моршин). 

    Профілактика. Протиепідемічні заходи при вірусних гепатитах спрямовані на раннє виявлення та ізоляцію хворих. При цьому необхідно максимально враховувати початкові симптоми хвороби, наявність безжовтяничних і субклінічних форм, приділити особливу увагу хворим із хронічними захворюваннями печінки. За особами, які були в контакті з хворими на гепатит А, протягом 35 днів ведуть систематичний медичний нагляд.

    Для запобігання парентерального зараження вірусами гепатиту В, С і D в лікарнях користуються медичними і лабораторними інструментами одноразового використання, суворо стежать за достерилізаційною обробкою і стерилізацією колючого і ріжучого інструментарію.

    З метою специфічної профілактики  вірусу гепатиту В створена вакцина, яка дозволяє знизити рівень захворюваності в кілька разів. З 2000 року дітям  проводиться вакцинація від гепатиту В. 

    Зважаючи на недостатню поінформованість суспільства з питань поширення вірусів гепатиту, в зоні ризику перебуває кожен громадянин України.

     Ще однією національною особливістю проблеми вірусних гепатитів стало те, що першими почали її активно обговорювати громадські організації. Саме вони «розбудили» суспільство, а за тим і владу, яка підтримала ініціативу розробки Концепції відповідної цільової програми. Ця ініціатива прозвучала передусім з вуст активістів громадського об’єднання «Зупинимо гепатит», і за їх безпосередньої участі МОЗ України розробило Державну цільову соціальну програму з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року. Програма вийшла далекоглядна і всеосяжна.

    Хворі на вірусний гепатит В та С отримують лікування у лікаря-інфекціоніста.

    Категорія: Імунопрофілактика | Переглядів: 103 | Додав: лікарня
    Всього коментарів: 0
    avatar
    КЗ "Черкаська міська дитяча лікарня ЧМР" © 2017
    Хостинг від uCoz
    Всі права захищені

    Дизайн сайту — chmiacmsz

    Інформація

    ДІТИ – НАШЕ МАЙБУТНЄ!

    КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО І ПОВИННА СТАТИ ЛЮДИНОЮ, ОСОБИСТІСТЮ ТА ГІДНИМ ГРОМАДЯНИНОМ УКРАЇНИ!

    БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДИТИНИ - НАЙВИЩИЙ ЗАКОН!

    Контакти

    тел. 66-44-07, тел. - факс 66-44-07

    18029 Україна,м.Черкаси вул. О.Теліги,4

    mdl_infocentr@ukrpost.ua